В бібліотеці до Дня рідної мови було проведено вікторину « Розквітай, українська мово, цвітом калиновим». Учні 6 класу Заключенко Валя, Павляк Таня, Шийка Діма, Боровко Ульяна і Зоряний Ярослав  сумлінно боролися за призові місця. І все таке перше місце своїми знаннями одержала Боровко Ульяна, а друге  місце  Шийка Діма. Я бібліотекар Лупаніна Галина Миколаївна можу відверто сказати , що наші учні Коновалівської школи  най розумніші.

БАЙКА ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТИ

(загально систематичний масcовий захід )

  Ульяна: Окрім Великого Кобзаря, ХІХ століття подарувало українській літературі чимало визначних постатей, чия творчість впливала не лише на формування обличчя культурно-історичної епохи, але й на світогляд та самоідентифікацію нашої нації. Серед таких майстрів слова – Євген Гребінка, в основному відомий українському читачеві як байкар. Хоча він – набагато багатогранніша постать: талановитий лірик, прозаїк, видавець.

  Діма: А народився майбутній письменник 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище на Полтавщині (тепер село Мар’янівка під Пирятином) в родині відставного штаб-ротмістра Павла Гребінки та Надії Чайковської, доньки знатного пирятинського козака. Український фольклор оточував Євгена ще з раннього дитинства, адже ним опікувалася няня – покріпачена козачка Марія, яка знала сотні українських казок і пісень. Фантастичні образи, легендарні герої, оспівані народом борці за правду і волю тривожили дитяче серце. А вечорами на сімейних чаюваннях мати згадувала полковників і сотників Чайковських, своїх дідів та прадідів. І ці розповіді відклалися в пам’яті хлопчика, аби потім вилитися в писане слово. Мудрості життя навчався Євген і від кріпацьких дітей, серед яких пролинуло його босоноге дитинство.

  Про місце свого народження пізніше Гребінка писав: «Уже я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія! І степи, і ліси, і садки, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди – усе є, усього багацько».

  Таня:Малий Євген дуже любив читати – і часто замість того, аби спати, засиджувався у ліжку з книжкою. Домашній наставник Гребінки згадував: «Його особливо цікавили слов’яни, малоросійські гетьмани, «Енеїда» Котляревського, повір’я про чаклунок, відьом тощо…». Любов до книг не полишала його все життя. «Заходив до книжкової полиці Глазунова. Боже мій, як багато книжок. Я хотів би усі їх купити. І зізнаюсь вам, хоч це й соромно, я почав нарікати на долю, що вона не породила мене багатим. З якою б радістю я назвав усі ці твори розуму людського моїми, з яким би задоволенням все своє дозвілля проводив з цими мертвими друзями нашими!…».

 Ярослав: В Петербурзі працював у комісії духовних училищ, викладав словесність у Дворянському полку, 2-му кадетському корпусі та інших військово-навчальних закладах. Колишні учні Гребінки згадували про нього з теплом та любов’ю. Часто замість того, аби викладати урок, він натхненно читав чи то якусь поезію, чи прозовий уривок. Він ніколи не сварив непослухів і не жалівся на них начальству. А коли сердився, то звертався до учня зі словами: «Ви нездорові. Вам потрібно в лікарню». І ці слова діяли краще, ніж погрози чи покарання…

  Вітя: «Гребенка, – писав І. Франко, чітко визначаючи самобутність його байкарського доробку, – шел путем, проложенным в русской литературе Крыловым, но шел довольно самостоятельно, не подражая Крылову, внося в свои басни украинский пейзаж и мировоззрения украинского мужика. Его сатира не широкая и не едкая, хотя далеко небезидейная, юмор свободный и далекий от шаржа. Язык прекрасный».

  Валя:Кращі байки Є. Гребінки (а їх переважна більшість) написані в дусі просвітительського реалізму, пройняті демократичними настроями, сповнені конкретного соціального і національно-побутового змісту, спрямовані проти сваволі й насильства, беззаконня й несправедливості, пануючих у тогочасному суспільстві. У таких байках, як «Ведмежий суд», «Рибалка» та ін., що мають виразну життєву основу, сатирично-викривальні тенденції, український поет, майстерно використовуючи алегоричні можливості традиційного жанру, реалістично змальовує хижацтво, визиск, відверту злочинність дій чиновників різних рангів – волосної і повітової адміністрації, царського суду, жертвою яких завжди є проста, беззахисна людина.

  Максим:Значна частина байок Є. Гребінки («Лебідь і Гуси», «Верша та Болото», «Маківка», «Могилині родини» та ін.) присвячена осміянню загальнолюдських вад – чванства, скупості, хвалькуватості, невігластва, розбещеності тощо (показово, що носіями цих вад нерідко виступають представники власть імущих). Написані в гумористично-повчальному плані, байки цього циклу часом пройняті іскристим народним сміхом, позначені комізмом ситуацій, насичені колоритними картинами селянського побуту.

   Ведуча ІІ: 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком, і це знайомство відіграло визначальну роль у житті Кобзаря. Саме Євген Гребінка (поруч із Сошенком, Григоровичем-Барським, Мокрицьким) був серед тих українців, без самовідданої допомоги яких було б неможливим звільнення Тараса з кріпацтва. Якраз ці люди зробили перший поштовх, залучили до справи впливових російських «партнерів»: Жуковського, Брюллова, Венеціанова.

   Діма:Гребінка писав до Квітки-Основ’яненка: «У мене тут є чудовий помічник – Шевченко, людина дивовижна» і радив Сошенкові: «Давати Тарасу книжки, більше книжок!».

  Ульяна:Помітну увагу привертають вірші Є. Гребінки, присвячені історичному минулому України – «Курган», «Нежин-озеро», «Украинский бард», поема «Богдан» (1843), написані як за історичними матеріалами, так і на основі національних народних переказів. Найзначніше місце серед творів цього циклу належить драматичній поемі «Богдан. Сцены из жизни малороссийского гетмана Зиновия Хмельницкого», в якій, широко використавши ряд історичних джерел, козацькі літописи, народні пісні й думи, Є. Гребінка правдиво показав героїку українського визвольного руху.

  Діма:Мрії про щастя почали здійснюватися. У 1842 р. Гребінка знайомиться з Марією Василівною, онукою сусіда, небагатого поміщика Миколи Степановича Ростенберга, а наступного року вони освічились. Серце поета ожило й заспівало.

 Ульяна:Сподівання Євгена Гребінки справдились: дружина принесла йому щастя. Ця маленька, весела жінка стала його другом і втіхою. З нею він забув про свої хвороби, про втому, про життєві незлагоди.

  Літературна діяльність Є. Гребінки тривала близько двох десятиліть. За цей час він створив багато оригінальних і перекладних творів українською і російською мовами, байок, романів, повістей, оповідань, нарисів. Але хвороба все більше давала про себе знати.

  Таня: «Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю» – так говорив письменник в останні дні свого життя. Багато людей прийшло провести письменника в останню путь – літератори, художники, музиканти, друзі, знайомі, вчителі кадетського корпусу і кадети. А путь та була дуже довга – від північної столиці до Убіжища. Цього разу степовий жайворонок полетів на свою рідну Україну назавжди.

  Ярослав:Усього 36 років доля вділила Євгенові Гребінці. Але за цей час він устиг найголовніше – пройти шлях від малороса до українця. На ньому і компроміси двомовності, і славетний альманах «Ластівка», який об’єднав письменників з усієї України і показав, що українською мовою можна писати не «лише саме кумедне, смішне» – це мова великого народу.

Коновалівська сільська бібліотека – це сучасний інформаційно – дозвіллєвий центр. Сьогодні читачами бібліотеки є 506 користувачів. Серед них діти різного віку, працюючі і непрацюючі,юнацтво. В їх розпорядженні 6733 примірників художньої, дитячої, науково популярної, довідкової  та іншої літератури з різних галузей знань на будь який читацький смак. Коновалівська бібліотека розвиває найцікавіші традиції підтримки та розвитку читання дітей та юнацтва. Їхніх творчих здібностей. Проводиться ряди масових заходів у бібліотеці, створено клуб за інтересами «Калинонька». Основними показниками роботи є виконання планових завдань по обслуговуванню користувачів. У бібліотеці є два комп’ютери і ноутбук  які підключені до мережі Інтернет.